Комета 3I/Atlas, формально відома як C/2019 Y4 (ATLAS), стала справжнім небесним подарунком для астрономів і любителів зоряного

 неба на початку 2020 року. Її історія — це драматична розповідь про яскраві надії та раптове згасання, що розкриває таємниці крижаних мандрівників нашої Сонячної системи.

Відкриття та великі сподівання

Комету вперше помітили 28 грудня 2019 року за допомогою системи телескопів ATLAS (Asteroid Terrestrial-impact Last Alert System) на Гаваях, звідки вона й отримала свою назву. На момент відкриття це був ледь помітний об'єкт, але розрахунки її орбіти одразу привернули увагу. Виявилося, що вона рухається майже тією ж траєкторією, що й Велика комета 1844 року. Це породило сміливу гіпотезу: можливо, 3I/Atlas є фрагментом тієї самої гігантської комети, яка вразила наших предків своєю красою.

Навесні 2020 року комета почала стрімко

нарощувати яскравість. Її зеленувата кома (газова оболонка навколо ядра) розширювалася, а яскравість зростала набагато швидше, ніж прогнозували моделі. На мить здалося, що на нас чекає найяскравіше небесне шоу за останні десятиліття. Деякі оптимістичні прогнози обіцяли, що комету можна буде побачити неозброєним оком навіть у денний час, коли вона наблизиться до Сонця.

Що означає "3I"?

Позначення "3I" у її тимчасовому імені вказувало на те, що це був третій підтверджений міжзоряний об'єкт (Interstellar object), що завітав до нашої Сонячної системи, після 'Оумуамуа (1I/'Oumuamua) та комети Борисова (2I/Borisov). Проте подальший аналіз її орбіти показав, що вона все ж є "місцевою" мешканкою, яка прилетіла з хмари Оорта — далекої сферичної області на околицях Сонячної системи, населеної мільярдами крижаних тіл. Період її обертання навколо Сонця становить близько 5500 років. Тому її остаточне позначення було змінено на C/2019 Y4.

Історія комети 3I/Atlas — це яскравий приклад того, наскільки динамічними та непередбачуваними можуть бути ці небесні тіла. Хоча вона так і не стала "кометою століття", її драматичний розпад надав ученим унікальну можливість вивчити внутрішню структуру кометного ядра та процеси, що керують їхньою еволюцією.

Орбіта: Гігантська петля з околиць Сонячної системи

Орбіта комети ATLAS — це ключ до розуміння її природи. Вона належить до класу довгоперіодичних комет, що прибувають до нас із Хмари Оорта — гіпотетичної сферичної області, що огортає Сонячну систему на відстані десятків тисяч астрономічних одиниць (а.о.). Це "дім" для мільярдів крижаних тіл, які є залишками від формування нашої системи.

Орбіта комети ATLAS є надзвичайно витягнутою, майже параболічною. Ось її ключові характеристики:

• Ексцентриситет: ~0.9992. Це показник витягнутості орбіти. Значення, близьке до 1, означає, що орбіта є екстремально еліптичною. Для порівняння, ексцентриситет орбіти Землі — всього 0.0167.

• Перигелій (найближча точка до Сонця): ~0.25 а.о. Це надзвичайно близько! Комета підійшла до Сонця ближче, ніж Меркурій (який обертається на відстані ~0.39 а.о.). Саме це інтенсивне нагрівання й стало причиною її руйнування.

• Афелій (найвіддаленіша точка від Сонця): ~620-660 а.о. Це неймовірно далеко, у 20 разів далі, ніж орбіта Нептуна. У цій точці комета ледь повзе, перш ніж гравітація Сонця знову почне тягнути її назад.

• Орбітальний період: Понад 5500 років. Це означає, що востаннє, коли комета ATLAS відвідувала внутрішню частину Сонячної системи, на Землі ще тривала кам'яна доба.

Уявіть собі космічний об'єкт, який тисячі років проводить у глибокому космічному холоді, а потім на короткий час "пірнає" до самого серця Сонячної системи.

---

Шалена швидкість: результат гравітаційного "падіння"

Швидкість комети безпосередньо залежить від її положення на цій гігантській орбіті, що чудово описує другий закон Кеплера: чим ближче об'єкт до Сонця, тим швидше він рухається.

Коли комета ATLAS наближалася до Сонця, вона, по суті, падала у його гравітаційний колодязь. Накопичуючи швидкість протягом тисячоліть свого польоту, вона досягла пікового значення у момент проходження перигелію.

Хоча точні виміри ускладнилися через її розпад, швидкість комети C/2019 Y4 (ATLAS) у її найближчій до Сонця точці можна розрахувати, і вона була колосальною — приблизно 94 кілометри на секунду, або ~338 000 кілометрів на годину!

Щоб усвідомити цей масштаб:

• Це втричі швидше за рух Землі по своїй орбіті (~30 км/с).

• На такій швидкості можна було б облетіти Землю по екватору менш ніж за 7 хвилин.

Ця шалена швидкість — не аномалія, а прямий наслідок законів небесної механіки. Комета обміняла свою потенційну енергію (накопичену на величезній відстані від Сонця) на кінетичну енергію (енергію руху). Після проходження перигелію її уламки почали сповільнюватися, "підіймаючись" назад із гравітаційного колодязя Сонця, щоб знову вирушити у свою довгу, п'ятитисячолітню подорож до холодних околиць нашої системи.

Отже, орбіта та швидкість комети ATLAS — це дві сторони однієї медалі, що демонструють величні та екстремальні процеси, які відбуваються у нашій Сонячній системі.